Цього разу розповімо про нападника, який за останні 13 матчів забив 7 м’ячів в вищій лізі чемпіонату Грузії!
Вже в 8 років Олександр був високим та дуже міцним, тоді і відбулося його перше знайомство з Канавським Русланом Михайловичем. Дивно, та він не був схожий на типового форварда з високим зростом. Головою багато не забивав, натомість мав високу швидкість та хорошу техніку.
Олександр швидко став лідером команди Руслана Михайловича, почав багато забивати.
Всі, хто був з ним знайомим, розуміли, що в команді “ДЮСШ-15″ 1991 року народження підростає потенційна зірка українського футболу.
Як і буває в таких випадках, вже з малого віку на Сашка почало претендувати “Динамо”. Та до його честі, Олександр залишався вірним команді Руслана Михайловича. Лише в 14 років, коли “Динамо” наобіцяло золоті гори, а “ДЮСШ-15″ тоді не грало на першість України, Сашко все-таки зробив вибір на користь столичного гранда. Але вже за кілька місяців зібрав речі та повернувся до улюбленої команди, тренерів та школи. Він прийняв рішення бути вірним, не зважаючи на спокусливі пропозиції.
Деребчинський багато забивав зпа “ДЮСШ-15″, мав прекрасну швидкість та був неймовірно технічним, як для кремезного нападника зі зростом близьким до двох метрів. Тому пропозиції клубів футбольної еліти були лише питанням часу.
Може і трохи зарано, але вже в 16 років Олександр підписав свій перший професійний контракт зі “Сталлю” з Алчевська. Команда претендувала на підвищення в класі, тому підібрався дуже конкурентний колектив, за “Сталь” Деребчинський так і не дебютував.
Це ніяк не вплинуло на запал, він повернувся на базу “ДЮСШ-15″, щоб готуватися до наступного виклику. Яким стала “Кримтеплиця”. в 18 років Сашко почав стабільно грати в Першій лізі чемпіонату України. Зі стабільною ігровою практикою прийшли і забиті м’ячі.
В літній проміжок 2011 року Деребчинський потрапив на цікаві оглядини до “Мюнхену-1860″. Відомого в усьому світі німецького клубу, що грав на той час в першій Бундеслізі. Всі були в захваті! Клуб від перспектив молодого нападника, Олександр – від інфраструктури, ставлення та можливостей. Найприкрішим стало, що трансфер зірвався лише з “паперової” причини. Хто знає, як могла скластися кар’єра атлетичного нападника в притаманному за стилем чемпіонаті.
Деребчинський повертається в України та підписує контракт з “Буковиною” з Чернівців. Стає основоним форвардом, починає забивати.
В 2013 нападника запрошує чернігівська “Десна”, там Олександр і грає до 2015 року. У сезоні 2013-2014 він зіграв лише 400 хвилин, відзначився 1 голом та гольовою передачею. А в 2014-2015 став постійним гравцем основи, з’явився на полі у 25 матчах, зіграв 1260 хвилин, відзначився 5 м’ячами та віддав 4 гольові передачі.
Кращі фінансові умови та бажання прогресувати в 2015 привели Деребчинчинського до “Зірки” з Кропивницького. Там за сезон він зіграв 15 матчів та відзначився лише одного разу.
Не та кількість м’ячів, на яку розраховував і сам нападник.Він вірішує щось змінювати і приймає важкий виклик. Новим клубом Олександра стає “Коукхеті” – команда з підвалин чемпіонату Грузії. Після першої половини сезону клуб був абсолютним аутсайдером з завданням залишитись у Вищій лізі.
За другу половину чемпіонату Олександр без перебільшення став справжнім героєм. 7 м’ячів у 13 матчах і шанс зіграти в перехідних матчах. В яких він також забиває і рятує команду від вильоту!
Нарешті потенціал розкрито, чи це далеко не все на що здатний 26-річний випускник “ДЮСШ-15″?
Зовсім скоро дізнаємось!