Хочу одразу викласти на чому базується моє бачення гри у футбол.
По-перше, це тренерський досвід роботи з дітьми, знання здобуті під час власної самоосвіти та на тренерських курсах, професійна футбольна кар’єра, тренери, з якими доводилось працювати, певні успіхи та неуспіхи в роботі дитячого тренера, ряд кваліфікованих вихованців,як результат тренерської діяльності.
По-друге, життєвий досвід (хочемо ми чи ні,футбол є частиною нашого життя), мій світогляд, певне знання інших, на перший погляд, не пов’язаних з футболом наук, і , головне, погляд на життя через віру в Бога.
По-третє, я людина, тому суб’єктивний, тому моє уявлення недосконале. Зростаю я, як особистість, – поглиблюється моє розуміння такої, на перший погляд, простої гри,як футбол.
Також я хотів би спростувати ряд міфів, як про гру так і про здатність українців грати в цю гру, про техніку, про розвиток фізичних якостей, про обдарованість.
Існує багато стереотипів, які, нажаль, продовжують жити, бо продовжує жити система, що їх народила. Система – це поєднання людей та законів за яким ці люди живуть.
Хочу також зауважити, що людина, її свобода, а, отже, вільний розвиток – є основною цінністю. Тому ДЮСШ має існувати за ради дитини, мають бути створені всі умови для того, щоб суспільство отримало на випуску з спортивної школи головний результат – особистість і, як наслідок – кваліфікований молодий футболіст. Ось, на мою думку, головна мета школи, як суспільної інституції.
Намагатимусь не писати про футбол взагалі, бо за загальною назвою “футбол” міститься багато рівнів: професійний та аматорський, дитячий, юнацький, молодіжний.
Футбол має свої закони і не має значення чи усвідомлюють їх тренер та футболісти: .вони діють,наприклад,: “Не забиваєш ти, забивають тобі”.
На мою думку,головний закон футболу, що це колективна гра, гра, що вимагає від кожного футболіста розуміння та усвідомлення речей прямо протилежних до людської природи – егоїзму. Футболістам, особливо юним, це найтяжче усвідомити, зрозуміти, що тільки в команді, як єдиному колективі, вони можуть стати справжніми гравцями. Це суть відмінності між колективними та індивідуальними видами спорту, хоча і в індивідуальних видах без участі в змаганнях не набрати спортивної форми, а отже не показати найкращий результат.
Коли ми переглядаємо футбольний матч по телевізору з коментатором і часто фахівцем (тренером, футболістом, спортивним журналістом), читаємо пресу, інтернет-ресури, то зустрічаємось з такими термінами: фізична підготовка, ункціональна, технічна, тактична, психологічна, високий клас виконавців. Інколи навіть фахівці з ряду причин плутаються або не чітко можуть пояснити наведені вище терміни. Торкнемося побіжно по черзі з кожним з понять, не забуваючи, що маємо справу з дітьми, що накладає певні, навіть суттєві відмінності в розвитку тих чи інших якостей.
Фізична підготовка. Це основні фізичні якості людини: сила, швидкість, швидкісно-силові якості, бистрість, гнучкість, координація. Мусимо чітко розуміти, що в залежності від віку, дитячий організм по різному реагує навіть на методично правильно організовані методи та засоби по розвитку тих чи інших якостей. В свою чергу, футбол як гра вимагає тільки певного розвитку якостей. Окрім того, ми маємо пам’ятати, що де-які якості є антагоністами. Наприклад, витривалість та швидкість, сила та координація. Негармонійний розвиток однієї якості пригнічує іншу. Улюблений міф “про вроджену швидкість” – хочу зауважити цім невігласам, що природжений спринтер так само не придатний до гри у футбол, як і природжений стаєр.
Функціональна. Це здатність організму виконувати певний вид роботи на протязі часу. Часу гри, іншими словами, використання комплексу фізичних якостей під час гри. Все ж дуже тонка межа між функціональною підготовкою та фізичною. Бігова робота в певних режимах буде сприяти як функціональній підготовці, так і розвитку певної фізичної якості. Функціональна підготовка є базовою для реалізації всіх інших якостей футболіста.
Технічна. Тут стільки наламано стріл, стільки міфів, що диву даєшся. Стверджую одне – наші діти технічні. Tак, технічні від природи, діамантові таланти, до того ж майже всі. Інша річ,як тренер розвиває цю якість,як з самого початку занять так і на протязі всього перебування в ДЮСШ. Знаю, знайдеться багато тих, хто сміятиметься з мого твердження, та мій практичний досвід стверджує зворотнє.
Техніка – це той вид підготовки, який у дітей має бути присутній на кожному тренуванні, технічна підготовка має нести випереджувальний характер по відношенню до решти видів підготовки. Брак техніки, в свою чергу, негативно впливатиме на реалізацію рухових, тактичних якостей юного футболіста, призведе до тактичної примітивізації, що негативно вплине на команду в цілому і нa розвиток кожного гравця окремо.
Тактика. Це набір певних награних комбінацій або ігрових принципів, або поєднання першого з другим, що забезпечить команді необхідний результат. Як на загал, то уявлення про тактику розпочинається з тактичної схеми розташування гравців на полі. Сучасні найбільш поширені схеми – це 4-4-2 та 4-3-3 або незначні варіації цих схем. Найбільш атакувальною вважається 4-3-3, хоча все це доволі умовно,не існує ні ідеальної тактики,ні схеми. З огляду на підбір виконавців, суперника, в залежності від поглядів тренера і ряду інших факторів, тренер обирає схему та тактику на кожну гру. Але без кваліфікованих футболістів самий видатний тренер не буде здатен реалізувати саму просту тактичну схему, принципи і таке інше. Отже, підготовка молодого кваліфікованого футболіста в спортивному плані – основне завдання ДЮСШ.
Тактика – це абстракція і тому доти, поки дитина не досягне природньо фізіологічного віку, коли з”являється абстрактне мислення, не варто витрачати час на складні тактичні схеми.
Психологічна. Весь навколишній світ насправді знаходиться в середині нас, людей. Змінюємось ми – змінюється світ навколо нас. Але, насправді, існує одна реальність і мільярди відображень цієї реальності в людстві, в кожній людині. Тому навіть перегляд футбольного матчу викликає самий широкий спектр сприйняттів. Дитина дорослішає. розвивається, навколишній світ розкривається новими барвами. Кожна дитинка- це свій неповторний світик, якому потрібен час для подорослішання, а тренеру – терпіння та розуміння. Крик, негативні емоції тренера починають впливати на дитину, вона починає боятись певних ситуацій, з”являється страх, переживання, зайве нервування – виникає стрес. Стрес викликає часово-просторові порушення, що призводить до неадекватного сприйняття ситуації, порушення основних життедіяльних функцій організму. Це все унеможливлює спортивну діяльність, як правило, команда програє, у гравців команди утворюються психологічні комплекси, що в більшості випадків призводять до завершення занять футболом. Психологічна підготовка коронує решту інших. За її відсутності про високі досягнення не йдеться. Ще гірше, якщо ці проблеми переходять на життя в цілому.
На мою думку, психологія – основна проблема становлення молодого футболіста, переходу до дорослого професійного футболу. Тому в спортивній школі просто необхідний кваліфікований психолог, a батьки мають бути уважними до своїх дітей, знати їх. намагатись жити їхнім життям.
Підсумовуючи викладене, хочу зауважити, що дитячо-юнацький футбол є фундаментом, основою дорослого футболу, як професійного так і аматорського. Не має тут місця дилетанству та непрофесіоналізму. Кожен розділ, кожна складова футболу буде розглянута в подальших дописах більш детально, на конкретних фактах та прикладах. Можливо, після всіх публікацій, кому буде цікаво, футбол буде більш цікавим, задоволення від гри класних команд буде більш повним, думка про футбол обєктивнішою та професійнішою. Знання – це світло, що з вірою наближає кожного з нас до істини. Істина робить нас вільними, а свобода – щасливими.
****